Історія школи

Нижньоворітська ЗОШ І-ІІІ ступенів має свою цікаву і самобутню історію. Зокрема, загальну середню освіту вона розпочала надавати з 1950 року,  в 1953 році відбувся І ий випуск учнів середньої школи.  За часів чехословацького режиму, з 1935 по 1939 рік, тут працювала єдина в районі горожанська школа.

При написані даної історії школи ми користувались «Книгами наказів» від 1948 року до наших днів та «Книгою особового складу працівників школи» від 1947 року, які зберігаються в школі.

«В  Нижніх  Верецьких перша початкова школа була відкрита лише  в кінці  ХVІІІ  століття. Ця школа була чотирикласною, в якій перші два роки вчили на русинській (руській) мові, а в 3 4 класах – на угорській», - читаємо в статті колишнього директора школи, історика за фахом, Кураха Михайла Павловича, надрукованій в районній газеті 11.08. 2005 року під назвою «Так формувалась перша когорта молодої інтелігенції на Нижньоверечанській Верховині». Далі читаємо в цій статті таке: «Селяни  не  мали  змоги  віддавати  дітей  до  в школу,  бо  діти  пасли  худобу  і  працювали  в  полі. Писемність серед дорослого населення становила 5%»

З «Історії Нижніх Верецьок», написаній старожилом села, нині покійним Чакавим В.М., активісти краєзнавчого музею дізнались про наступне. За  чехословацького  режиму (1919 – 1939 рр.)  в  селі  вже  були  2  церковно – приходські  чотирикласні  школи.  Дальшу  освіту  можна  було  здобувати  у  восьмирічній  народній  школі.  Школи  були  розміщені  в  3-х  старих  будинках.  У  1937  році  було  відкрито  дві  нові  будови  народної  школи,  одна  з  них  називалась  чеською,  а  друга – руською.  В  чеській  школі  навчались  діти  євреїв,  чехів  та  заможних  людей  села,  в  руській – діти  бідніших  селян.

Свідченням  про  те,  що  в  селі  була  восьмирічна  народна  школа,  є  документ  про  освіту,  виданий  29. 06. 1940 р.  Цей  документ  зберіг  Балецький  Михайло  Васильович,  1926  року  народження,  який  почав  навчатись  в  чеській  школі,  а  закінчував  в  угорській – в 1940 році,  тому  записи  в  цьому  документі  на  угорській  і  тогочасній  руській  мовах.

Читаючи  „Концегодичное  свидетельство”,  дізнаємось,  що  в  народній  школі  на  першому  місці  було  вивчення  Закону  Божого,  а  потім  читання,  яке  називалось  „Чтение  с  обяснением”,  а  також  письмо – „Правопись  и  языковыя  обяснения”.  Алгебра  і  геометрія  називались  „Числение  с  измерениями”,  обов’язково  вивчалась  історія  „мадьяр”,  „Права  й  обязаности  граждан”,  фізика,  хімія,  гігієна,  гімнастика.  /  Закону  Божому  в  школі  вчили  греко-католицькі  священики  3 – 4  рази  на  тиждень.  Добре  треба  було  знати  як  молитви,  так  і  катехизм  та  історію  церкви.  Починали  і  закінчували навчання  в  школі  молитвою,  школярі  ставали  на  коліна  і  хором  промовляли  „Отче  наш”  на  старослов’янській  мові.

В  селі продовжувала працювати   Господарська  школа, яка була відкрита ще в 1905 році, тут готувались  відповідні  спеціалісти,  які  в  наш  час  називались  би  агрономами,  зоотехніками  і  т. п.  На  ксерокопії  фотографії  можна  побачити  будову  колишньої  Державної  школи  полонинського  господарства,  про  що  можна  прочитати  на  вивісці  будинку. 

Із  Господарської  школи  приходили  в  старші  класи  народної  школи  „учетники”,  тобто  вчені  люди,  „науковці”  у  перекладі  на  сучасну  мову.  „Учетники”   Господарської  школи,  що  мала  рівень  сучасного  технікуму,  вчили  дітей,  як  грамотно  і  правильно  доглядати  сад,  вести  щеплення  садово – городніх  культур,  викладали  основи  тогочасної  агрономії  та  ветеринарії,  мали  свої  досліди  на  полях,  не  тільки  викладали  теорію,  а  й  на  практиці  доводили  переваги  наукового  підходу  до  ведення  сільського  господарства.  Носили  „учетники”  свою  форму – зелений  одяг  ( сорочку,  штани,  піджак  установленого  покрою  і  зразку ).  Найбільше  запам’ятались  тодішнім  учням  викладачі  Господарської  школи  Лакес  та  Адамек.  Лакес  пізніше  став  засновником  і  першим  директором  сільськогосподарського  технікуму  міста  Мукачево.

Паралельно  із  народною  школою  в  селі  чеським  урядом  була  відкрита  горожанська  школа.  Це  сталося  1935  року  за  наказом  закарпатського  референта  з  народної  освіти.  В  ній  навчались  хлопці  і  дівчата  із  сіл  Нижньоверечанського  і  Воловецького  кущів.  В  той  час  Нижні  Верецькі  входили  до  Свалявського  району.  Школа  була  платною,  річна  оплата  становила  200  чеських  крон.  Набір  до  горожанської  школи  відбувався  за  співбесідою,  а  набирали  лише  тих  дітей,  котрі  вчилися  в  народних  школах  на  „добре”  та  „відмінно”.  Горожанську  школу  очолював  Дезидерій  Бадик,  високоерудована  людина,  вимогливий,  принциповий  і  справедливий  педагог.  Всього  у  школі  навчалося  55  учнів,  які  в  1938  році  успішно  закінчили  її.

При  горожанській  школі  з  1935  по  1938  рік  була  організована  так  звана Промислова  школа.  Організував  її  роботу  директор  „Горожанки”  Дезидерій  Бадик.  Завідував  її  роботою  Юрій  Корпош,  вів  уроки  математики,  фізики,  природознавства.  Промислова  школа  ставила  собі  за  мету  підготувати  випускників  горожанської  школи  до  професійної  роботи. Її  випускники  отримували  відповідний  документ  для  трудовлаштування  в  торгівлі  та  промисловості.  Загальна  промислова  доповнююча  школа  працювала  в  післяобідній  час,  після  5 – 6  уроків  в  горожанці  учні  займалися  ще  3 – 4  уроки  в  промисловій  школі.

В 1937 році було відкрито дві нові будови народної школи, одна з них називалась чеською школою, а друга – руською. Ці будови збереглися і до сьогодні, зараз вони є двома крилами центрального входу в школу.

З  1939  року  в  нашому  краї  знову  хазяйнують  угорці.  Школа  продовжує  працювати  і  в  сорокові  роки,  коли  йшла  ІІ  світова  війна.  Але  працював  всього  1  клас,  діти  відвідували  школу  рідко,  неохоче.  Якщо  чеська  влада  штрафувала  українців  за  невідвідування  школи,  то  угорці  до  цього  ставились  не  так  принципово,  стверджували,  що  пастухом  корів,  коней  можна  бути  і  без  освіти.

Найдавніший документ, - який зберігається в школі, - це «Книга наказів», яку було розпочато 1 вересня 1948 року директором школи Шумським Іваном Федоровичем. Наразі невідомо, чи працювала школа в 1944 році, адже в жовтні через Нижні Ворота проходила лінія фронту. Скоріше всього, радянська система навчання і виховання розпочалася в селі з 1 вересня 1945 року.

Якою була школа з 1945 по 1947 роки? Хто був директором школи у перші повоєнні роки? Які вчителі працювали в ній? Скільки дітей навчалось? На ці та інші запитання юні пошуковці шукатимуть відповіді в старожилів села та архівних матеріалах. Але це вже тема іншої пошукової роботи.

В «Книзі наказів» від 1948 року читаємо, що вчителями 1 – 4 класів працювали Гісем О.Й., Меденцій І.І., Скрипинець І.В., Корнієнко (Шенбауер) Г.І., Ленчик Н.П. Пізніше когорту вчителів-початківців поповнили Данканич І.В., Левдер Г.П., Плахотнюк М.Ф., Егрецька Г.О., Явтушенко М.А., ЛавкайГ.Г., Туряниця Г.М.

Математику, фізику вчила Найченко (Комар) Н.О., історію, географію, ботаніку, хімію – Горбань Г.Г.

При школі працювала бібліотека, де завідуючою була Егрецька Г.О. Діловодом-рахівником працював Шенбауер М.Р. Завгоспом в той час був Чепинець М.І., пізніше його замінили Курах В.М., Курах О.І., Долинка Ю.Ю.

Школа була семирічною.

Видався нам досить цікавим один з наказів, в якому говорилось про винесену сувору догану вчителю Скрипинець І.В. за неявку 7 листопада 1948 року на проведення ранку та мітингу. Ось як звучав наказ: «…за байдуже ставлення до виконання вказівок з боку дирекції школи та ворожого ставлення до підготовки і проведення державного свята 31-их роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції виношу сувору догану…». (Мова оригіналу збережена). І далі підпис: директор школи Шумський І.Ф. Ще в одному наказі читаємо: «…за самовільний уход в особистих справах з місця роботи прогульників буде передано до суду…», і знову: «…за зрив 5 уроку 16.09.1949року, несумлінну підготовку до уроків, за розвал відвідування виношу сувору догану і звільняю від обов’язків вчительки 4-го класу…» Підпис директор школи - Плахотнюк П.С. Ці накази зараз викликають подив і гірку усмішку і разом з цим підводять до висновку, якими суворими були перші роки становлення радянської влади в селі.

Плахотнюк Павло Софронович працював директором в школі з вересня 1949 року по  жовтень 1950 року.

Цікавим є ще й те, що в 1949 році в школі працював гурток художньої самодіяльності (керівник Туряниця Ольга Іванівна вчителька першого класу), а також драматичний гурток (керівник Грецька Ганна Омелянівна, вчителька 2-го класу). Пізніше з 1951 року художньо-літературним гуртком керував вчитель української мови і літератури Цоклан Ф.І., драматичним гуртком керували Рябенко В.Л. та Хуторна В.Х. Були при школі і три кабінети: фізики, географії та біології.

З вересня 1950р. семирічна школа стала називатись середньою, про це свідчить Акт від 23 жовтня 1950 року. В цьому документі йде мова про передачу бувшим директором Плахотнюком П.С. майна школи новопризначеному директору Переверзєву Б.С.

Акт передачі свідчить про те що в школі було чотири навчальні корпуси, в четвертому корпусі був розміщений шкільний інтернат, який мав шість кімнат, кухню і склад. «В подвір’ї росте двохсотрічний дуб (чудовий пам’ятник природи)», - записано в Акті. А також: «Корпуси огороджені дерев’яним забором. У вході в шкільне подвір’я є ворота по обидві сторони яких вхідні калітки. Ворота мають арку, яка увінчана п’ятикутною зіркою і прикрашена портретами В.І.Леніна і Й.В.Сталіна і лозунгом». 

З наказу №10 від 30 жовтня 1950 року дізнаємось про те, що Комар Микола Іванович, який пізніше, у 80-х роках, відкрив філіал Київського інституту картоплярства в Нижніх Воротах, був призначений вчителем біології. У школі він працював до 31 січня 1951 року.

Від 30.01 1951 року вчителем укр. мови і літ. Був призначений Цоклан Федір Іванович, спочатку він був  вихователем інтернату та вчителем англійської  мови, пізніше він багато років підряд працював завучем школи.

За наказом №18 від 28.11.1950 року при Нижньоворітській середній школі була організована вечірня школа сільської молоді. Запис у 6 та 7 класи вечірньої школи проводили Егрецька Ганна Омелянівна та Шенбауер Михайло Робертович.

Згідно наказу № 21 від 30.01.1951р. вчителем історії був зарахований і Олесін Михайло Михайлович, який вже з 12 березня 1951 року був призначений на посаду директора школи.

В цей час в школі працював бухгалтер, обов’язки бухгалтера при новопризначеному директорові Олесіну М.М. виконував Берегій Е.М., а з серпня 1951 року обов’язки діловода та бухгалтера став виконувати Шенбауер М.Р.

Із серпня 1951 року вчителем математики працювала Іщенко Ганна Іванівна, яка була також призначена класним керівником 9 класу. Як згадує про неї перша випускниця середньої школи Кіш Є. К., це була дуже вимоглива, принципова вчителька, яка любила повторювати, що поставити учневі незаслужену «трійку» – це злочин перед державою.

Директором  Олесіним М.М. був виданий наказ №78 в грудні 1952 році про те, що в зв’язку з повним охопленням школоповинних дітей села Нижні Ворота дирекція школи закріпляє мікрорайони між слідуючими вчителями:

1.         Вайс І.А. – від № 1—до №17

2.         Жукевич В.І. – від №18до № 34 і так далі

Між 19 вчителями школи поділені номери будинків від першого номера до 322, на 1 вчителя – 16 будинків. А ще вказувалось про необхідність зробити списки сільської молоді з 1927 по 1936 рік народження, які не закінчили 7 клас. Ці діти повинні бути охоплені навчанням у вечірній школі сільської молоді.

Наказ №126 від 1липня 1953 року свідчить про те, що атестати зрілості були видані 14 учням, які в 1950 році були зараховані в 8 клас. Це були перші випускники середньої школи.

В 1954 році в школі вже працювало 28 вчителів. серед них: Ключкович М.В., Носик М.П., Ряшко М.К., які разом з раніше прибувшими вчителями Шенбауер М.Р., Шенбауер Г.І., Комар Н.О., Кудрявцевою Г.П. працювали в школі до виходу на пенсію. В цьому ж році було 2 перші класи, в якому навчалось 40 учнів. В школі навчались діти із сіл Климець, Жупаневе Львівської області, а також учні Завадського та Латірського кущів. Вони мали можливість проживати в шкільному гуртожитку (наприклад, в 1954 році  в гуртожитку проживало 84 учні.

В 1959 році в школі – 37 вчителів та 531 учень.

В 961 році  для надання учням практичних навичок по будівельній справі та вирощуванню сільськогосподарських культур в школі були створені виробничі бригади, в кінці 60-х років – на початку 70-х років в школі вивчали тракторну та швейну справи.

До 1962 року в школі навчались і діти дитбудинку

Олесін М.М. працював директором в школі до серпня 1963 року

Із серпня 1963 року по грудень 1966 року директором школи працював Порохнавець Василь Михайлович, завучем в цей час був Дубравський М.М.

В цей період було завершено будівництво навчального корпусу, який об’єднав 2 існуючі корпуси в один.  

Порохнавець В.М. був переведений на посаду зав райвно, на його місце директором школи був призначений Когутка Юрій Юрійович, обов’язки завуча продовжував виконувати Дубравський М. М., Комар Ніна Олексіївна була заступником директора по організації позакласної роботи.

Сідак Андрій Васильович виконував обов’язки директора школи з серпня 1969 по серпень 1971 року. На його зміну прийшов  Келемен Михайло Іванович (від серпня 1971 по лютий 1974 року). Після вибуття Келемена М.І.  до вересня 1975 року школою керував Маковський Іван Захарович. Неповний рік обов’язки директора виконував Курах Михайло Павлович, після нього керівництво школою на  25 років прийняв Нікора Микола Михайлович.

В 1978 році був зведений новий трьохповерховий корпус.

З 1979 року в старий корпус основної школи були переведені початкові класи, які до цього часу навчались в двох малих школах по вулиці Верховинській. Школа мала добре обладнані російський, український, математичний, фізичний, хімічний, біологічний, профорієнтаційний кабінети. На території школи працювали їдальня та буфет.

На початку 80-х років був зданий в експлуатацію новий корпус гуртожитку, крім вихованців гуртожитку в свій час тут був «нульовий» клас із добре обладнаними класними, ігровими та спальними кімнатами. В приміщенні гуртожитку до 2004 року працювали і початкові класи . Гуртожиток було розформовано в 2005 році.  В даний час будова передана на баланс Закарпатського екологічного центру, тут планується відкрити еколого туристичний філіал.

Школа одною з перших в районі отримала шкільний автобус.

У 2008 році при школі зареєстровано історико-краєзнавчий музей.

З 2000 по 2008 роки директором працювала Кравець Калина Іванівна, яку замінив Могіш Василь Васильович.   

Роботу підготував Голянич Юрій під керівництвом педагога-організатора Погорляк Г.О. та завідувача історико-краєзнавчим музеєм школи Голянич О.Ф. 2011р.