Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Традиційно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-33 років. З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати, в закладі було проведено виставку стіннівок та класними керівниками проведені години спілкування, круглі столи «Моторошні дні в історії українського народу». 

Завершився день скорботи вечером-реквієм "Пам'ять голоду, пам'ять серця", який підготуавли учні 10-го класу разом з педагогом-організатором Стасик Н.І. 

На вечорі були присутні учні 5-го та 8-го класів разом з класними керівниками, які почули відомості про страшні голодні роки 1932-1933. Мали змогу переглянути відео-ролики "Голодомор 1932-1933", "Пам'ять живе у серцях".

Десятикласниці зачитали свідчення тих років, декламували поезії. Зокрема прозвучала поезія "Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933рр." закарпатського поета Михайла Турки.